Візитка

                                                                              Мрійництво! Жаго моя! Живи!
                                                                                                          В. Симоненко

Якщо роздумувати над тим, чи я обрала долю вчителя, чи ця доля обрала мене, то, напевне, це вибір долі. Ще з раннього дитинства купа зошитів, величезні книжкові шафи і щовечірні підготовки мами до уроків не дали мені право вибору професії. Тому закономірно, що всі дороги після випускного вечора привели до Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка.  Студентські роки пролетіли, як птахи. Університет закінчено з відзнакою. І ось стіни рідної школи знову гостинно зустріли мене…

...  Десять  літ. Всього лиш десять літ!

Розкрилля думки, почуттів політ!

Всі ці роки - єднання з рідним словом.

Моя мета – розкрити інтереси, нахили, здібності учнів, дати виявитись самостійній творчості кожної особистості. Заохочую ініціативність, фантазію, веду своїх вихованців у світ краси, думки, високої духовної насолоди.

 Керуюся настановами В. Сухомлинського про те, що „діти повинні жити у світі краси, гри, музики, малюнка, фантазії, творчості ”.

Як і кожен  учитель української мови та літератури, мрію про те, щоб мої учні були грамотними, могли вільно  спілкуватися, висловлювати свої думки, адже мета будь-якого навчання – практичне застосування набутих знань. Як досягти цього? Відповідей може бути безліч, і кожен учитель вибирає ту, яка найбільше відповідає його світоглядові, вдачі, переконанням. На мій погляд, це повинні бути цікаві, актуальні, інноваційні методи та прийоми, використання місцевого матеріалу, який сприяє вихованню не тільки грамотної, а й гордої за свій рідний край особистості. Люблю не тільки вчити, а й учитись, бо „чим більше знаєш, тим більше можеш” (Е. Аду), тому опанувала програми Intel «Навчання для майбутнього», «Партнерство як навчання», пройшла навчання за курсом «Основи Інтернету», взяла участь у навчальному курсі «Основи безпечної роботи з ІКТ в навчальному закладі».

Бачення своєї ролі як учителя хочу передати словами Наталки Малів:

Життя – як те поле, як довга дорога,

Як плин бунтівливий гірської ріки,

А я в ньому – наче отой подорожній,

Що довго і вперто іде до мети.

Шукаю – знаходжу. Вогні нові світять...

Дорога до істини – в тернах, крута.

Тож, Боже, дай сили залишити дітям

Скарбницю духовну – вона ж бо свята.